Сьогодні познайомлю вас з талановитим поетом з Денисом Прокидянчиком.
Доброго дня Денисе, з скількох років ви почали писати вірші ?
Пробував писати ще після школи, але швидко закинув, не вважаав це чимось серйозним. Серйозно почав писати у 2014 році у 22 роки.
Що вас надихнуло написати свій перший вірш ?
Хотілося виражати свої почуття на папері. У школі я не був помітним, говірким, тому вирішив виражати свої почуття на папері. Але тоді швидко це закинув, допоки не відбулись події на майдані.
У вас багато віршів присвячені подіям на майдані ?
Є декілька віршів та пісень. Це були мої перші вірші, вірші з яких я почав свій шлях.
Ви приймали участь в якихось поетичних конкурсах ?
Приймав і перемагав у різних місцевих конкурсах, у конкурсах в соціальних мережах тощо.
А щодо пісень, ви співаєте чи просто пишети тексти ?
Я пишу тексти пісень.
А у вас є люди, котрі виконують ваші тексти пісень ?
Так, двоє дівчат та хлопець. Це аматорський колектив. Стараємось популяризувати у соціальних мережах, як наші пісні, так і вірші.
В якому жанрі ви більше працюєте ?
Намагаюсь не зациклюватися на одному жанрі. Пишу про все що надихає: починаючи від патріотизму і закінчуючи коханням та іншими глобальними темами. Потрібно розвиватися щодня, поезія не любить мовчання.
Окрім соціальних мережах ви ще десь публікували свої вірші ?
Публікував раніше трішки у різних газетах. Але сучасні люди їх більше не читають. Тому зараз займаюся соціальними мережами. Намагаюсь розвивати відео-вірші та організовувати зустрічі й знайомити людей в живу зі своєю поезією.
Вже відбувалися такі поетичні зустрічі ?
Так, відвідував школи, коледжі та інші мистецькі заходи. Насамперед потрібно заохочувати молодь до таких зустрічей.
Тобто ви обрали собі обмежену аудиторію і серед них тільки молодь ?
Ні звичайно. Аудиторія у мене дуже різна, починаючи від маленького й закінчуючи дорослим. Просто молодь менш свідома до поезії, їх потрібно до неї заохочувати. Вони вважають, що вірші це не модно, вони цього цураються. Дорослі ж, більш свідомі до поезії. Моя аудиторія у соціальних мережах дуже різна: це і маленькі школярі, і мої однолітки, і їхні батьки, і навіть бабусі.
Чи були у вас моменти, коли потрібно написати вірш, а натхнення немає. Якщо були, тоді що ви робили у таких випадках ?
Були звичайно. В усіх вони виникають. Натхнення інколи може приходити місяцями. І тут мова не тільки про вірші. Тут головне позитив і люди котрі поруч з тобою. Намагаюсь спілкуватися із позитивними людьми, творчими людьми, які люблять життя. Спілкування з людьми надихає. Натхнення неможливо випросити чи викликати. Воно приходить в дуже не очікуваний момент. Інколи до мене приходить натхнення в дорозі, інколи на роботі, тут не вгадаєш. Потрібно ловити момент і писати.
Як ваші рідні ставляться до вашої творчості ?
Спочатку вони вважали це не серйозним заняттям. Адже, дорослий хлопець і пише віршики, але з часом, коли мої вірші почали переглядати сотні тисяч людей, рідні зрозуміли, що це те, чим я живу. Я завжди кажу, що не я живу у віршах, а вірші живуть у мені.
Які у вас плани на майбутнє стосовно вашої творчості ?
Надіюсь із Божою допомогою, ще більше реалізувати свої відео вірші в загальному. Та в майбутньому видати збірку, яка зацікавить людей різного віку.
Що ви хотіли б порадити людям, котрі теж займаються творчістю, але на даний момент вони не знають як розвиватися далі ?
Не боятися що скажуть люди. Пробувати себе всюди, пропонувати себе публіці і не зупинятися. Страх те, що скажуть люди - найбільша помилка людини. І як сказав мені один митець: "Будь Мікі Маусом, а не сірою мишою і люди почнуть про тебе говорити".
Інтерв'єр: Денис Прокидянчик
Респодент: Вікторія Мартюхіна
Коментарі
Дописати коментар