Чи помічали ви колись, скільки разів на день ви берети до рук свій улюблений смартфон? Люди можуть користуватися мобільним і стверджувати, що вони не мають залежності від смартфону. Хоча, напевно у нашому суспільстві немає людини яка б не страждала від номофобії. Номофобія - це страх залишитися без свого мобільного телефону. Сьогодні спробуємо розібратися чому у нашому суспільстві виникає номофобія та залежність від мобільного.
Слід звернути увагу на те, що залежність виникає саме від смартфона, оскільки особи, котрі користуються сотовим телефоном ніколи не можуть скаржитися на номофобію чи залежність від мобільного. Можливо тому, що для них телефон це всього-навсього засіб для зв'язку. Звісно, смартфон має більше можливостей, та відіграє значну роль у нашому житті. Але чи не занадто? Ми можемо протягом 10 хвилин 4 рази перевірити свій телефон, навіть якщо до нас не приходять повідомлення та дзвінки. Коли людина залишається наодинці їй краще просто листати меню телефону, й по сто разів зайти в соціальні мережі, а ніж проаналізувати свої вчинки та продумати як їй діяти далі.
З іншого боку ми не можемо взагалі відмовитися від смартфону, чи знову повернутися до сотових мобільних, оскільки усі сфери суспільного життя вже давно перейшли у режим онлайн. І деякі з нас настільки глибоко пірнають у суспільне життя в онлайні, що їм потім важко уявити життя без смартфону. Вони контролюють усі новини, вони аналізують себе тільки на основі лайків та коментарів під їхніми дописами. Вони контролюють хто та що їв, де бував та що бачив. Вони намгаюються надмірно контрулювати реальність навколо, при цьому не виходячи з дому. Їм здається, якщо вони усе прочитали, усе подивилися, усіх побачили, а отже усе тримають під контролем. Насправді ж це просто глибока ілюзія. А бажання усе контролювати від кількості заряду, до пропущених дзвінків (котрих, скоріше всього немає) це вже ознаки неврозу.
Коли людина використовує телефон не маючи у цьому потреби, це звідчить лиш про те, що на даний момент людина має: низьку самооцінку, невпевненість, страх, сором'язливість. Рідше може бути й інша ситуація пов'язана з проблемами чи непорозумінням зі своєю другою половинкою. Коли після конфлікту не знаємо як дивитися людині у вічі, що їй сказати, та замість того, щоб перебороти себе подивитися у очі й сказати "пробач" ми просто дивимося у телефон, роблячи вигляд наче, намагаємося знайти якусь важливу інформацію. Якщо ви коли-небудь спостерігали за собою такі дії, тоді вам варто звернутися до психолога.
Автор: Вікторія Мартюхіна
Коментарі
Дописати коментар