Вже сонце відсіяло, бурі відгуляли і здавлася б давно дощі дрібними сльозами пролились, та життя знову змушує взяти у руки лист...До нас часто уві сні приходять ті постаті, котрі вже колись покинули наш світ. Можливо б і людей сумних було менше, якби ми могли б повернути тих, кого забрали небеса. А так, нам залишається лиш одне: простягнути долоні у небо і помахати привіт, тим хто давно вже покинув наш світ.
Я пишу про жінку, котра завжди залишалася вірною дружиною, найкращою матусею та вірним другом для своїх онуків. Сказати, що вона була красива - це нічого не сказати. Я досі пам'ятаю її чорняве волосся та білосніжне обличчя, з ніжною, ласкавою посмішкою. Очі були маленькі, але в тих оченятах був цілий світ.
Вона пішла залишивши слід за собою і тепер вона стала яскравою зіронькою на небі. А я при зіронці цій ясній, ось про неї знову пишу. І у тиші нічній, наді мною літає янгол перелітній. Мені не зрозуміло чи сон це - чи ні. Ловлю я в нього образ твій. Твій ніжний образ отой такий тендітний.
Ти тепер в раю, а я себе не впізнаю скрізь дні і ночі я уві сні бачу лиш твої очі. А в моєму житті, ти й досі є: ти мій теплий вітер у кожному краю, твій ніжний шепіт у складні часи впізнаю, долонею із неба вказуєш мені вірний путь.
Як швидко плине час, як ти пішла від нас. Твоє серденько завмерло, і на душі у нас гіркота. Зайдеш до нас у дім чи на подвір'я, а там ні свята, ні радості - лиш пустота. Ось такі ось і діла. Не приймає свідомість лукава, тієї правди зі смаком гіркого полину, тебе бабусю моя ласкава на яву вже більше не обійму.
Знаєш, а таких людей як ти, тепер нема, що чесно діточок ростила й зігрівала теплим словом коли панувала люта зима. Страшна хвороба забрала твоє здоров'я. А я хотіла, так хотіла, щоб ти жила, щоб ми раділи. Не зберегла тебе я не зуміла чи просто тебе позвали небеса.
А пам'ятаєш як ти мене навчала любити Бога ? Говорила, що він у свій рай небесний, забирає найкращих людей. Прийшов час обрав янголом тебе. А на землі, лиш сліз без перестанку. Все загубилось в тиші й самоті, у темряві якій нема світанку. Так хочеться повернути все назад, і щоб все хороше знову повторилось: і дитинство, й Золоте весілля, й твоя вічна любов. І думати, що це усе наснилось. Так важко жити й думати про те, що час пройшов й тебе вже нема. Гаряче полум'я, нещадно серце обпікає.
Я пишу про жінку, котра завжди залишалася вірною дружиною, найкращою матусею та вірним другом для своїх онуків. Сказати, що вона була красива - це нічого не сказати. Я досі пам'ятаю її чорняве волосся та білосніжне обличчя, з ніжною, ласкавою посмішкою. Очі були маленькі, але в тих оченятах був цілий світ.
Вона пішла залишивши слід за собою і тепер вона стала яскравою зіронькою на небі. А я при зіронці цій ясній, ось про неї знову пишу. І у тиші нічній, наді мною літає янгол перелітній. Мені не зрозуміло чи сон це - чи ні. Ловлю я в нього образ твій. Твій ніжний образ отой такий тендітний.
Ти тепер в раю, а я себе не впізнаю скрізь дні і ночі я уві сні бачу лиш твої очі. А в моєму житті, ти й досі є: ти мій теплий вітер у кожному краю, твій ніжний шепіт у складні часи впізнаю, долонею із неба вказуєш мені вірний путь.
Як швидко плине час, як ти пішла від нас. Твоє серденько завмерло, і на душі у нас гіркота. Зайдеш до нас у дім чи на подвір'я, а там ні свята, ні радості - лиш пустота. Ось такі ось і діла. Не приймає свідомість лукава, тієї правди зі смаком гіркого полину, тебе бабусю моя ласкава на яву вже більше не обійму.
Знаєш, а таких людей як ти, тепер нема, що чесно діточок ростила й зігрівала теплим словом коли панувала люта зима. Страшна хвороба забрала твоє здоров'я. А я хотіла, так хотіла, щоб ти жила, щоб ми раділи. Не зберегла тебе я не зуміла чи просто тебе позвали небеса.
А пам'ятаєш як ти мене навчала любити Бога ? Говорила, що він у свій рай небесний, забирає найкращих людей. Прийшов час обрав янголом тебе. А на землі, лиш сліз без перестанку. Все загубилось в тиші й самоті, у темряві якій нема світанку. Так хочеться повернути все назад, і щоб все хороше знову повторилось: і дитинство, й Золоте весілля, й твоя вічна любов. І думати, що це усе наснилось. Так важко жити й думати про те, що час пройшов й тебе вже нема. Гаряче полум'я, нещадно серце обпікає.
Коментарі
Дописати коментар