Перейти до основного вмісту

Тиждень без соціальних мереж. Що я помітила ?

Добре це чи погано, але соціальні мережі, стали частиною нашого життя. Я вирішила зробити експеримент, про який всі мріяли, але на жаль ніхто не здійснив. Я провела тиждень без соціальних мереж, я заходила на свій акаунт тільки тоді, коли справді було необхідно (тобто, тоді коли опубіковувала свіжу статтю з блогу)  й відповідала тільки на ті повідомлення, котрі справді були важливі. Отже, готова признатися, що тиждень без соціальних мереж змінив моє життя, й відкрив мені очі на нашу реальність. Що я помітила й зрозуміла без соціальних мереж?

Знайомство ти де ?
Як просто написати повідомлення зовсім не знайомій людині "Привіт, давай знайомитись ?" й як важко сказати це при зустрічі у місті. Перш за все, я помітила те, що у нашому світі знайомство відбувається тільки у соціальних мережах. Зустріла дівчинку, на вигляд моя однолітка звертаюсь до неї "Привіт, давай знайомитись" у відповідь чую "Привіт, я Катерина, знайди мене у фейсбуці, в мене ава там де я з букетом"  навіть прізвища не назвала. Я навіть задумалась, як люди знайомились до появи інтернету ? Як вони змогли відразу довіритись зовсім не знайомій людині ?

Друзі
До експерименту, я вважала, що маю багато друзів у фейсбуці, й мало друзів у реальному житті. Після експерименту я розуміла, що я помилялась. Лише одна людина у соціальних мережах переживала, чому я не в онлайні. Але все таки вона набрала мій номер, і тепер я чітко знаю, хто справді буде зі мною завжди. Також, я зрозуміла, що маю ще декілька подруг, котрі готові зі мною поговорити без соціальних мереж.

Суспільство у пошуках вай-фаю
Я почала помічати реальність, котру бачать люди старшого віку. Наше суспільство дійсно залежить від соціальних мереж і це справді виглядає жахливо. У транспорті 90%  осіб з смартфонами. Перше запитання офіціанту "Який пароль від вай-фаю ?" Більшість людей сидять на трамвайних зупинках, тільки заради безкоштовного інтернету

Чому ніхто не запитує як у мене справи ?
Про мій експеримент майже ніхто не знав, оскільки банальний вираз "Привіт, як справи ?" я чула тільки від найдорожчих людей - і це прекрасно.

Google - не знає
Протягом тижня, було важко шукати потрібну інформацію. Але навіть тут є плюс. Я зрозуміла як чудово отримувати інформацію від людей, адже вони не тільки передають інформацію, але й намагаються цікаво й зрозуміло пояснити, та передати тобі свої знання.

Наша сторінка у соціальних мережах - страшна сила. Чим далі, тим страшніше.
Варто тільки почитати й усвідомити, що публікують деякі користувачі, і можна відчути на собі найбільший шок. Невже, дівчинка у 16 років знає про кохання більше, ніж знають мої дідусь та бабуся проживши 50 років разом ?

Самооцінка, що з тобою ?
Я зрозуміла, що соціальні мережі як підвищують самооцінку так і знижують її. Спочатку ми робимо фото, де у нас наче б то все добре, де ми наче б то щасливі та успішні. Звісно, ми пишаємся собою. А лайки де ? А лайків нема. При цьому ми ще зберігаємо спокій. Але, коли подруга викидає фото у приміщені нічного клубу, і за годину це фото набирає 100 лайків, наша висока самооцінка говорить нам "Прощавай друже" Потім, ми скаржемося на життя "Ну чому я так сумно живу?"   "А ось я зараз таке фото зроблю...!" І саме з цього моменту починається замкнутий круг нашого віртуального життя.

Найголовніше, що я зрозуміла це те, що соціальні  мережі створюють ілюзію ідеального світу.  Фото щасливої родини - це не є доказом того, що ця родина справді щаслива. Вона була щаслива, тільки у момент фото і тільки для ідеального враження оточуючих. А в реальності, вони мають такі ж проблеми та не гаразди, як і кожна родина. Ніхто не виставить фото де він втомлений іде з роботи, й волочить до дому важкі пакети звичайних продуктів. А це наша реальність. Всі у нас щасливі, успішні й життєрадісні, але чомусь всі скаржаться на життя.

Звичайно, у соціальних мережах немає нічого поганого, але використовувати їх потрібно в міру. Насправді вони нам дуже потрібні, для того, щоб йти в ногу з часом, щоб розширювати свої кордони, першим дізнаватися й публікувати інформацію, шукати нові цікаві знайомства. Якщо використовувати соціальні мережі правильно, вони будуть приносити нам користь. Ми повинні жити, не тільки у віртуальному світі, але й реальному. Реальний світ він цікавіший й різнобарвний, а головне реальний.
Автор: Вікторія Мартюхіна

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Вандалізм та як з ним боротися?

У буквальному сенсі слова, вандалізм - це зловмисне руйнування або пошкодження матеріальних та культурних  цінностей. На жаль, все частіше у нашому місці можна помітити наслідки вандалізму. Варто тільки будь-якому новому об'єкту з'явитися на вуличках міста, як вандали тут як тут. Сьогодні розберемо варіанти, котрі допоможуть нам зупинити рух вандалізму у нашому суспільстві. Для того щоб позбутися вандалізму потрібно зрозуміти чому та за яких обставин він виникає. Адже, чим більше цікавих споруд з'являється у місті тим більше у суспільстві розвивається рух вандалізму. Хто і навіщо займається вандалізмом? Як правило, злочини пов'язані з вандалізмом можуть мати абсолютно різні мотиви. Хулінанський мотив передбачає руйнування суспілного майна, як правило, це відбувається під дією алкогольного сп'яніння чи наркотичних речовин. Однак, зовсім інша складається ситуація, якщо цей злочин скоїли підлітки. Здебільшого, неповнолітні особи займаються вандалізмом з мето...

Театральна творчість – це спосіб життя: інтерв’ю із Олексієм Петренком

Сьогодні рада вам представити надзвичайно цікаву особистість Олексія Петренка   засновника та  директора незалежного, приватного театру « Хулі GUN» Доброго дня , Олексію, розкажіть , будь-ласка , детальніше нашим читачам: Як розпочалося ваше театральне життя? — Близько чотирьох років тому, я проходив повз будівлю театру ім. Садовського і просто, заради цікавості, вирішив зайти подивитися, що там відбувається. Раніше я в театрі не був взагалі. Там саме йшла вистава " Лісова пісня " і я одразу придбав на неї квиток, який здається коштував 30 грн. І коли вистава розпочалася, мене настільки захопило дійство, настільки я був зачарований тим, що відбувається на сцені, що не міг не те, що відірвати погляд, а й думати про щось інше, крім вистави. Саме   так відбулося моє знайомство з театром. А потім поїхало : вистава за виставою, вистава за виставою. І от з того моменту, я теоретично не пропускаю жодної вистави. Вони для мене завжди —захоплююче та прекрасне д...

Як стати на шлях саморозвитку

Чи часто у вас бували ситуації, коли ви розуміли, що живете не на повну? Вам важко підтримувати розмову з людьми, ви увесь час перебуваєте вдома у поганому настрої, і взагалі стосунки з будь-якими особами у вас не складаються? Тоді ця стаття саме для вас!!! Якщо у вас з'явилася ідея почати розвиватися, то це вже велика перемога. Якщо ви дійсно почнете розвиватися, тоді ви точно станете переможцем у битві із самим собою за краще життя, та за кращу версію себе. Проте, лише однієї ідеї замало, саморозвиток - це насамперед робота над собою. Чим довше ви будете працювати, тим кращих результатів ви досягнете в майбутньому. Пропоную розглянути вам етапи роздумування, котрі допоможуть вам розвиватися та досягти успіху. 1. Познайомтеся із самим собою У даному етапі сила полягає в правді. Запитайте самого себе "Хто я?", "Яка моя соціальна роль?", "Що я люблю?", "Чого я досягнув у житті?", "Чого я хочу досягти?". Відповідайте на у...