Ми звикли кожного дня бачити в екрані телевізору знайомі, щасливі й успішні обличчя зірок. Ми пишаємся ними, захоплюємся, вони для нас з кожним днем стають кумирами. Ми бачимо їх повсюди: у пресі, у рекламах тощо. Ми завжди впізнаємо їхній голос, відвідуємо їхні концерти. Ми шаленіємо, коли випадково зустрічаємо їх на вулиці.
Але, на жаль ми не помічаємо людей, котрі зовсім поряд, приховують у собі надзвичайні, неповторні таланти. Вони блукають по місту мов тіні, без жодної маски та броні, мешкають у власному полоні. Їм жити важче, ніж іншим. Вони кричать - але їх ніхто не чує. Вони показують себе - але їх ніхто не помічає. Вони повідомляють про себе, але їхні імена й досі невідомі. Їхні холодні концертні зали завжди порожні. Але вони не здаються, і не біжать з трагедією до психологів. Свій шлях тернистий проходять самотужки. Вони поспішають, біжать до вершини, а потім проходить час і вони розуміють, що вони не бігли, а просто буксували на одному місці. Вони розуміють, що поки вони начебто бігли, їхню працю помічали лиш вони самі. Проте, вони не бачать дороги назад. Їхня творчість палає в середині, вони знають, що мрія ніколи не згасне. Вони живуть своєму маленькому світі з мрією навпіл. Як тіні темні без відомого лиця та імені. Працю свою від заздрощів ховали, довіряли лиш мрійливим снам. Але їх розбудить світанок, і знову розлітяться їхні мрійливі сни. Але вони вірять, і вони сподіваються, що їхня творчість буде суспільству потрібна.
Якщо ми всі, зупинимися на мить, й поглянемо на них - здійсниться їхня заповітна мрія.
Отже, пам'ятайте про талановитих людей, не минайти їх та допомагайте їм. Адже знайомство з творчою, сильною особистістю, робить нас трохи щасливішими й добрішими.
Автор: Вікторія Мартюхіна
Коментарі
Дописати коментар