Іноді людину нічого так не мотивує як похвала, а інколи навпаки, після похвали людина опускає руки зрозумівши, що поставлена мета досягнута. Тоді виникає складне питання: "Хвалити чи не хвалити?".
Коли ми помічаємо, що інша людина намагається зробити щось корисне для нас, звісно ми хочемо її похвали і це являється цілком нормальне явище у нашому суспільстві. Однак, після того, як ми похвалили людину, ми не знаємо чого очікувати на далі. Оскільки, усі люди різні, то реакція на похвалу, теж різна.
У такому випадку люди розділяються на два види: 1) Люди, котрі будуть працювати ще краще, для того, щоб ви їх ще раз похвалили. 2) Люди, котрі після похвали опускають руки.
Звичайно, похвала це добре, але не для усіх. Наприклад: для людей першого типу похвала надзвичайно важлива. Таким людям похвала надає натхнення працювати далі і ще краще. Однак, слід пам'ятати про те, що люди першого типу продовжують свою працю краще, лише з метою щоб ви їх похвалили. Однак, цього робити не варто. У даному випадку похвала, як сіль - тут головне не перестаратися.
Осіб, котрі належать до другого типу вихваляти взагалі не варто. Такі люди більше потребують критики, а не похвали. Але конструктивної критики з конкретними поясненням та з аналізом усіх "плюсів та мінусів" їхньої роботи.
Уся справа в тому, що найбільше похвали потребують ті люди, котрі: мають низьку самооцінку, недооцінюють свою значимість, не можуть реалізувати себе у суспільстві. Зазвичай, саме такі люди належать до першого типу. Похвала для них насправді дуже важлива.
Відповідно до цього особи, котрі: самовпевненні, оцінюють свою роботу, реалізували себе у суспільстві, майже не потребують похвали. Зазвичай, вони вимагають вашої оцінки та аналізу їхньої роботи.
А найголовніше правило похвали: якщо хвалити, то тільки від чистого серця.
Автор: Вікторія Мартюхіна
Коментарі
Дописати коментар