Пам'ятаю як ще давним-давно я писала статтю "Чи забуваємо ми людей?" у тому матеріалі я дійшла висновку, що ні, ми не забуваємо нікого. Проте на сьогодні я мушу сказати, що ми повинні навчитися забувати людей!
На тому тижні до мене надійшов анонімний лист від читача. Нехай цей матеріл стане відповідю на усі твої запитання, адже як не дивно але я теж стикнулася з схожою ситуацією, але трохи складнішою.
Ми-це головні герої нашого життя. Саме тому, ми повинні бути господарями, авторами, режисерами своєї ж долі. Все що відбувається у нашому житті - це те, що ми дозволили. Нам варто навчитися бути господарями у своєму світі. До прикладу: якщо ви не любите, щоб на вас кричали, тоді просто не дозволяйте, щоб оточуючі на вас кричали.
Шкода що нашу пам'ять не можна стерти, не можна у мозку натиснути кнопку DELETE. Наврядчи ми зможемо людину взагалі забути, адже будь-що може нам про неї нагадати: розмова серед інших, фото, переписки, дзвінки, предмети у нашій оселі, музика, місто, запахи, сама ж людина безсовісно може нагло вриватися у наше життя без дозволу, і в кінці-кінців просто сни, котрі колись були кольоровими, а зараз лише ці сни причина нашого безсоння.
Якщо ми не можемо забути людину за допомогою мозку чи пам'яті, тоді ми повинні забути її на моральному рівні. Тобто: нам варто дійсно стати господарями нашого життя і керувати не лише обставинами, знайомими, діями, а також нам потрібно навчитися керувати самим собою: нашими емоціями, нашою реакцією, думками тощо. Лише тоді, коли людина зникне з наших думок, вона зникне з нашого життя. І навіть якщо через багато років раптом, доля вирішить над нами познущатися і ми зустрінемо цю людину, тоді як не дивно, але наш мозок сприйматиме цю людину як незнайомця.
Якщо дорога вам людина від вас йде назавжди, то краще що ви можете зробити для неї і для себе в тому ж числі - це забути та відпустити її. Дайте людині волю. Коли ви надаєте людині свободу, то не факт, що вона нею скористається. У більшості випадках люди, котрі відчули, що ви їх відпустили обдумують свої помилки і повертаються до вас. Вибачати чи не вибачати рішення приймаєте тільки ви. Проте під час прийняття рішення не слухайте як вам обіцяють золоті гори і другу зіроньку з неба. Прийміть лише факт "Від людини прозвучало слово "Пробач" (якщо прозвучало звісно).
Якщо ви вирішили все-таки забути, то не забувайте, що ви господар свого мозку. Адже, наш мозок любить страждати, а така ситуація для нього чудова нагода. Саме тому ми можемо сумувати, падати духом, втрачати сенс життя тощо. У такому випадку перш за все ми повинні самі собі доказати, що життя продовжується і воно цікаве, і воно таке як раніше є смуток і щастя, і навіть якщо цієї людини у вашому житті вже немає.
А також пам'ятайте, що гіркий досвід у минулому не повинен бути зразком для майбутнього. Тобто, якщо вас одна людина образила, то це не означає, що вас усі люди будуть ображати. Якщо тебе одна подруга зрадила, то це не означає, що тебе всі подруги будуть зраджувати. Будь господарем свого життя, і більше не дозволяй такого!!!
Автор: Вікторія Мартюхіна
Коментарі
Дописати коментар