Вічне питання бути чи не бути, у нашому оточені перетворилося на добре чи погано. З часів незалежності України у нашому суспільстві виникли дві протилежні сторони: молодь, яка стверджує, що у радянському союзі було погано, і люди похилого віку, які на превилике диво молоді, стверджують, що їм там було добре. Яка із цих сторін є домінуюча, поки що невідомо. І хто-зна, чим це все закінчиться.
Відразу хочу попередити, що усі думки, принципи і поняття у матеріалі - це особиста думка автора. Однак, вона має не аби яке значення, тому рекомендую прочитати матеріал до кінця.
А ось дійсно, як знайти порозуміння між двома поколіннями 20 і 21 століття, і чи можливе воно взагалі? Як бути молоді, коли предки навчають одне, а життя 21 століття зовсім протилежне. Більше того, на важливих заходах та навіть у стінах навчальних закладів не рідко можна почути, що мололь - це наше майбутнє. Яке може бути майбутнє, коли нам нав'язують радянські стереотипи. Зверніть увагу, що мова йде про людей саме похилого віку, тобто про наших дідусів та бабусь. Більшість батьків змогли адаптуватися до життя 21 століття своїх дітей і нашої молоді. Слава Психології!
На перший погляд не все так погано. Погодьтеся, приємно і навіть цікаво, коли мама каже: "Знаєш доню, а у моєму дитинстві інтернету не було ми гуляли на вулиці у -40, ми їли сніг, каталися на санчатах з великої гірки, ніколи не хворіли і нічого нам небракувало", а коли батько каже: "ООО, у моїй молодості ця машина була найкрутіша". Насправді такі спогади наших батьків цікаві для нас, і несуть тепле відчуття.
Але, коли це говорить людина похилого віку, то ми хвалимо Бога, що народилися у демократичній державі. " ООО, зараз молодь не "путьова" а ось у мої роки..." Згадала бабка, як дівкою була. Ваші роки були 100 років тому, ви прожили чудове життя, дайте і нам пожити. Не потрібно, нам висловлювати свій стереотипний докір, наче ми у вас забрали ваш радянський союз, і тепер ми зобов'язані його вам повернути.
Однак, мене вразив вислів однієї людини похилого віку: "Чому якась молодь, котра не жила в радянському союзі, стверджує мені, який жив у радянському союзі, що мені там було погано?"
Так, насправді ми не бачили радянський союз. Ми знаємо про нього тільки із сторінок історії України, та з розповідей батьків. Але не ми склали собі таке враження про радянський союз, можливо історики, можливо журналісти, хоча, яка там журналістика? Одним словом - влада.
Що з того, що долар по 40 копійок, якщо у магазині на полицях порожньо. І ще багато питань про самі магазини: чи були вони взагалі там? Скільки крамниць було на один населений пункт? Які санітарні умови були там? А про продукти я вже промовчу. Люди, ви забули геноцид, голод, дві свіових війни, концтабори, ви забули муки своїх рідних, а скільки еліт було розстріляно, тільки за те, що писав шедеври українською рідною мовою? А скільки таких шедеврів погоріло на полях, скільки було вкрадено, зруйновано, скільки тон нашого чорнозему вивезли німці? А від імен Сталін та Гітлер нам самим моторошно стає.
Ви говорите, що вам було добре, весело, смачно, все якісне й натуральне, цікаві ігри, друзі, добро та прості щасливі люди? Можливо, ваше дитинство справді було кращим, однак це тільки завдяки вашим батькам, які дійсно серцем і душею вас захищали від стріл. І ми дійсно поважаємо таких батьків, які змогли в таких умовах подарувати щасливе дитинство своїм дітям.
Історія залякала нас радянським союзом він для нас порівнюється із пеклом. Сучасна молодь для вас - інопланетяни. Та якби там не було, ми живем на одній землі, тож як казав ваш улюблений Леопольд "Давайте жити дружно". Не потрібно порівнювати 20 і 21 століття, між ними 100 років різниці. Дивно буде порівнювати 5 і 21 століття, оскільки це взагалі інший світ, який нам не зрозумілий і жодна історія не опише його досконало. І це ж саме можна сказати про 20 і 21 століття. Не потрібно нам казати: "Ой, ці джинси в тебе вузькі". А що нам зробити, коли навіть у продажу немає, таких, які вам сподобаються. Якщо це модно, сучасно і врешті-решт вони просто справді подобаються нам, це наш справжній вільний вибір.
Порозуміння між поколінями, звісно можливе, але для цього потрібне бажаннях в обох сторін. Молодь наша - завжди готова!
Автор: Вікторія Мартюхіна
Коментарі
Дописати коментар